LoveRead.info » Книги » Классика » Після дощу - К’яра Меццалама

Після дощу - К’яра Меццалама

Книгу Після дощу - К’яра Меццалама читаем онлайн бесплатно полную версию! Чтобы начать читать не надо регистрации. Напомним, что читать онлайн вы можете не только на компьютере, но и на андроид (Android), iPhone и iPad. Приятного чтения!

287 0 09:03, 17-03-2023
Після дощу - К’яра Меццалама
17 март 2023

Книга Після дощу - К’яра Меццалама читать онлайн бесплатно без регистрации

Після затяжного, спекотного й засушливого літа внаслідок страшної зливи Тибр розливається, виходить із берегів, заливаючи Рим і всю долину русла. Річка перетворюється на нездоланну перешкоду, географічну межу, і все, що раніше здавалося таким знайомим й упорядкованим, несподівано стає чужим та загрозливим. Ось на такому тривожному й небезпечному кліматичному тлі Елені та Гекторові доводиться усвідомити, що їхньому шлюбу, а разом із ним — і світові, у якому вони досі жили, настав кінець. Їхня вимушена подорож стає джерелом роздумів, переживань, зустрічей, що так чи інакше вплинуть на глибокі зміни в них обох. У цій історії, сповненій напружених пригод, читач познайомиться з численними персонажами — дітьми Елени та Гектора, загадковим мачо-грибником, японкою, що вижила після атомної аварії у Фукусімі, спільнотою черниць, юнаком-норвегом, песиком і багатьма іншими, — котрі супроводжуватимуть головних героїв у їхньому сповненому небезпек відкритті нового світу. Поєднання приватної драми подружжя із тлом довкілля, яке перебуває на грані катастрофи, перетворює книжку на крик про допомогу і водночас — на заклик до надії. Адже саме тоді, коли все летить шкереберть, людина знаходить нові способи спільного існування, у ній прокидається бажання творити, чинити спротив, уявляти майбутнє, боротися і любити.

Усі права застережені. Жодну частину цього видання не можна переви­да­ва­ти, перекладати, зберігати в пошукових системах або передавати у будь-якій формі та будь-яким засобом (електронним, механічним, фотокопіюванням або іншим) без попередньої письмової згоди на це ТОВ «Видавництво Анетти Антоненко».

ISBN 978-617-7654-93-2 Copyright ©2021 Chiara Mezzalama First published bу Е/0 EDIZIONI -ltaly Published bу arrangement with Loredana Rotundo Literary Agency © Любов Котляр, український переклад, 2022 © «Видавництво Анетти Антоненко», 2022

    1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 55
    Перейти на страницу:
    дивилася. Однак її тіло все одно здавалося йому доступнішим, аніж тіло дружини.

    Джованні розплющив очі:

    — Тату, мені ще так хочеться поспати!

    Потім раптом підхопився:

    — Мама не повернулася?

    Гектор помітив, як в очах сина промайнула іскра тривоги.

    — Ні, — відповів він якомога м’якше, — їй довелося поїхати на кілька днів; але ти не хвилюйся, адже я тут, із тобою.

    — Мені наснилося щось дивне, — сказав Джованні, — такий собі будинок із земляною підлогою, а прямо з підлоги всередині ростуть дерева. Така гарна оселя, і мамі вона подобалася. На одному дереві було гніздечко, а в ньому — пташенята. Співали без упину, хіба що вночі мовчали. Уявляєш, як дивно... але то було б так чудово, — додав, — мати отаку хату-ліс із звірями всередині... я б там залюбки жив!

    — Так, справді чудово. Але зараз біжи вмиватися й одягатися, а снідати підемо до бару.

    Хлопчина понурив голову й неохоче зліз із ліжка.

    Гектор став під душ. Відчував, що все летить шкереберть, що його усталене життя руйнується, але піклування про дітей його заспокоювало. Бути з ними, виконувати батьківські обов’язки здавалося значно легше, ніж вирішувати, як надалі поводитися з жінкою, котра багато років була поряд із ним; на це не існувало ні законів природи, ані соціально-культурних настанов. Його батько, можливо, ні разу глибоко не замислився над цим питанням, а його мати вирішила мовчки миритися з таким подружнім життям попри численні зради, про які всі знали, але ніколи не говорили. Вийшов з-під душу, ретельно поголився, обтер обличчя лосьйоном і пішов одягатися.

    — Ви готові? — крикнув дітям.

    Джованні, ще й досі в трусах, розставляв на поличці Барбі.

    — Ти ще й досі не вдягнувся?! — дорікнув батько.

    — Татку, я не знаю, що мені вдягти.

    — Не забувай, що тобі вже дев’ять років! Швидше! — підганяв його Гектор, відкриваючи шафу для одягу. — Чис­ті труси, штани й поло, що тут складного?! Не примушуй мене втрачати терпець!

    — Шафа, яка розмовляє, збожеволіла, — промовив Джованні, який іще був цілком занурений у гру своєї уяви.

    Знов ота історія із Барбі... Багато років вони з Еленою бідкалися, не знаючи, що робити. Відтоді, як Джованні навчився писати листа Дідові Морозу, він просив у подарунок тільки Барбі, Вінкс та Маленького Поні. Жодного разу трактор, машину чи лего. Вони з дружиною годинами обдумували, як повестися. Син, так не схожий на інших хлопчиків, зовсім не такий, про якого він мріяв, навчив його неоціненній мудрості: кожна дитина має право виражати свою натуру — те, що йому в дитинстві не дозволялося ніколи. Спершу йому було дуже важко зрозуміти й прийняти це. Чому Джованні не хоче бавитися у ковбоїв та індіанців, як він малим бавився з друзями? Чому йому байдуже до футболу? Джованні цілком зруйнував його уявлення про роль батька, про те, щó слід передати синові, чому навчати і що робити разом. Роззявивши рота, він змушений був спостерігати, як малий, пов’язавши голову хустинкою, витанцьовував перед його очима сцену прибуття принцеси до крижаного палацу з мультфільму «Крижане серце». І, зрештою, мусив визнати, що виходило це в малого просто чудово.

    Нарешті Джованні закінчив одягатися, та й Сюзанна вже була готова. Сюзанна, що перероджувалася із дівчинки в підлітка, її тіло щодня змінювалося, ноги витягувалися, взуття кожні кілька місяців доводилося купувати більшого розміру. Вона перетворювалася на юну жінку, а в нього ті її зміни в зовнішності викликали якесь химерне відчуття незручності. Він зачиняв двері до ванної, які та постійно залишала відчиненими, — так само, як і його дружина. У перший час після їхнього знайомства Гектор підглядав за Еленою, коли та милася під душем, дивився на неї через пару гарячої води, іноді не витримував і собі заходив до кабінки, де вони кохалися навстоячки, де він підхоплював її легке, мокре тіло, що ковзало в руках. Здавалося, відтоді минула сотня років; коли саме сталося те, що віддалило їх одне від одного? Куди поділася жінка, яку він так шалено кохав? Перед ним стояло двійко дітей — гарно вбраних, із шкільними ранцями на плечах, готових провести цілий день далеко від батьків, — дітей, яких вони, можливо, зачали саме під час одного з тих спільних купань під душем.

    Вони спустилися до бару, розташованого якраз біля їхнього будинку, — старого місцевого бару, порожнього й напівтемного. За касою стояв Діно, який, здавалося, стояв там вічність; Марко готував каву, а Мауріціо з дня в день тільки те й робив, що нарізав канапки. Гектор любив цей бар і від душі сподівався, що ніколи, нікому й нізащо не спаде на думку зачинити або переробити його з якихось причин.

    — Що замовлятимете? — запитав Діно, не вітаючись, адже в усіх тих нормах етикету він не дуже тямив.

    — Мені — трубочку з шоколадом, — сказав Джованні.

    — Круасан без нічого, — якось непевно пробурмотіла Сюзанна.

    — До вас учора Елена часом не заходила? — поцікавився Гектор.

    — Та наче ні, — відповів Марко.

    Діно також заперечно хитнув головою.

    **

    — Татку, чим тобі так до вподоби цей бар? — запитала Сюзанна, як тільки вони вийшли надвір. — У них найгірші круасани в Римі, до того ж там такий відстій. Усередині темно, дихати нічим.

    — Прийде час, і ти теж, можливо, збагнеш, що значить «ностальгія», — відповів Гектор.

    — Краплина мудрості номер 998! Дякую, таточку!

    — А мені подобається, — втрутився Джованні, — вони схожі на братів Адамсів.

    — Отож бо воно і є! Справжні невдахи! Я впевнена, що вони тут уже сто років не прибирають!

    — Досить балачок! О котрій годині ви повернетеся додому сьогодні? — запитав Гектор.

    — Я вийду зі школи о другій, але потім піду до моєї подруги Ірени, будемо вчитися разом.

    — А ти?

    — Не знаю... мабуть, о пів на п’яту... але потім мені на балет.

    — Добре, я попрошу бабусю, щоб забрала тебе.

    — Ні, краще ти, прошу тебе! — попросив Джованні. У його голосі Гектор ясно відчув нотку благання.

    — Побачимо, чи в мене вийде. Напевно не можу обіцяти.

    Хлопчик кивнув і поплівся за сестрою. Гектор дивився йому вслід, аж поки той не звернув за ріг вулиці. Його охопила незбагненна тривога. Спробував знову зателефонувати Елені — марно. Що відбувається?

    І тільки в ту мить він згадав, що напередодні залишив скутер на роботі.

    6

    Вона приїхала на місце майже о першій. Відчинила дерев’яні ворота, заїхала на подвір’я і зупинилася під старим розлогим буком. Те дерево

    1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 55
    Перейти на страницу:
    1. Жалоба
    Отзывы - 0

    Прочитали книгу? Предлагаем вам поделится своим отзывом от прочитанного(прослушанного)! Ваш отзыв будет полезен читателям, которые еще только собираются познакомиться с произведением.


    Уважаемые читатели, слушатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

    • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
    • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
    • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
    • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

    Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор LoveRead.info.


    Установить VPN и читай слушай бесплатно

    Новые отзывы

    1. Ксения Ксения24 июнь 18:50 Очень понравился цикл книг "В самом сердце стужи". Интересная история, написанная с огромным вниманием к деталям. Не избитый... В самом Сердце Стужи. Том VII - Александр Якубович
    2. Riya Riya23 июнь 00:13 Остані 20 сторінок ледве дочитала, сам роман тримав в напрузі, але воно того було варте хотілося щоб про Лоренса  більше було і... По праву вражды и истинности - Виктория Вашингтон
    3. awaynice awaynice21 июнь 16:59 Книга в которой начинаешь сходить с ума вместе с героем: было или не было? Ксчастб, она короткая.... Эхо забвения - Хелен Гард
    Все комметарии
    Новинки бесплатной онлайн библиотеки